Попри таку, здавалося б, значну увагу правам людини і поціновування їх, ми, на жаль, щодня стикаємося з випадками свідомого чи неусвідомленого порушення прав людини і прав дитини, зокрема.
Наші повсякденні вчинки часто мають правову оцінку. Щоб уміло і правильно користуватися своїми правами та добре виконувати свої обов’язки, не порушуючи прав і законних інтересів інших, треба знати закони. Тож наше завдання сьогодні – ще раз нагадати наші з вами права й обов’язки
Права людини починаються з прав дитини. Люди люблять і любили своїх дітей завжди. Однак захищати дітей на міжнародному рівні почали лише на початку XX століття.
Було прийнято цілий ряд важливих міжнародних актів, що дали початок міжнародному руху за права дитини. Та центральне місце займає «Конвенція ООН про права дитини», прийнята саме 20 листопада 1989 року.
Конвенція ООН про права дитини – це угода між країнами. В ній записано, як уряд кожної країни має дбати про дітей. Цей особливий документ було ратифіковано 191 країною світу.
Згідно з Конвенцією, права дитини діляться на 5 груп:
• Цивільні права (право на ім’я, національність, життя, принцип недискримінації, право на особисте життя);
• Політичні права (свобода слова, свобода самовираження);
• Економічні права (право на захист від експлуатації);
• Соціальні права (право на освіту, охорону здоров’я, соціальне забезпечення);
• Культурні права (право на відпочинок та дозвілля).
Варто пам’ятати: якщо людина має права, то вона повинна мати і обов’язки. Якщо немає обов’язку – немає права. Права кожної людини закінчуються там, де починаються права іншої. Кожна людина повинна поважати права іншої людини.
Тож сьогодні, у Міжнародний день прав людини, у нас є привід нагадати, що своїми правами не слід поступатися за жодних обставин – за них можна і треба боротися.