Волонтери за покликом серця

Бути волонтером – це покликання. Покликання допомагати. Не тому, що так треба, не очікуючи подяки, слави, визнання чи похвали, а тому, що важко залишатися осторонь коли інший у біді.

Відома уже в районі Раїса Іванівна Щащенко настільки переймається долею бійців, що готова чи не щодня «летіти» й допомагати своїм «хлопчикам».

Щащенко Раїса Іванівна народилась в селі Марфопіль Гуляйпільського району в 1959 році. Має чоловіка, троє дітей (дві донечки Катерину та Тетяну,  сина Павла, який відбував службу в розпал бойових дій на Донеччині). Коли розпочались події на Сході вона без вагань сказала чоловікові: «Треба допомогти».

Раїсу Іванівну, знають не в одній бойовій частині. Радо стрічають і обіймають жінку, немов рідну матір, хлопці з 55-ї арт-бригади.

Запросили волонтера на Масляну учні Успенівської ЗОШ. Привітали та звернулись із проханням передати смаколиків нашим захисникам. Радо прийняла гостинці жінка, бо наступного дня знову до хлопців – на передову в Авдіївку, де дислокується 25-а десантно-штурмова бригада.

Подякували учні Раїсі Іванівній та побажали тихої, спокійної дороги, а нашим дорогим захисникам повертатися живими та здоровими.

Нагороджена Раїса Іванівна медаллю “За гідність та патріотизм”. Нагороду отримала від учасників бойових дій в зоні АТО.

Та найкраща нагорода за віддану працю для Раїси Іванівни — це щасливі обличчя її «хлопчиків», це мир і благополуччя кожної родини на нашій благословенній землі — Україні.

Низький Вам уклін,  Раїсо Іванівно, за Вашу працю, за те, що Ви робите для наших захисників, для нашої країни.

Ігор Холод також небайдужий до долі захисників. Він з 2014 року на власному транспорті, в будь-яку погоду, разом із Раїсою Іванівною, допомагає нашим захисникам за покликом серця, не чекаючи винагороди.

comments powered by HyperComments