Останнім часом тема насильства доволі популярна в нашому суспільстві. Популярна вона тому, що з насильством ми або безпосередньо, або опосередковано стикаємося досить часто. У будь – якому разі чуємо ми про насильство постійно. Однак складною ця тема є через не зовсім правильне розуміння людьми причин, цілей і сенсу будь – якого насильства. З одного боку, більшість з нас ставиться до насильства негативно, а з другого – багато людей регулярно його вчиняють, або хотіли б вчинити для розв’язання своїх проблем.
Явище булінгу є актуальним нині. Суттєві зміни в економічній сфері та соціальній політиці, криза сучасної родини, низький соціальний статус, безробіття, відмова суспільства від одних моральних цінностей і перехід до нових орієнтирів – усе це є чи не найголовнішими чинниками, що сприяють процесу віктимізації неповнолітніх.
Сучасне підліткове середовище, як і суспільство загалом, стоїть перед великою кількістю викликів. Засилля віртуального спілкування і втрата позитивного досвіду безпосередньої взаємодії з іншими, високий рівень агресії і негативізму в суспільстві й засобах масової інформації спричинили зниження культури спілкування.
Геополітична ситуація та високий рівень соціального сирітства в Україні суттєво погіршують прояви негативних світових тенденцій у сфері людських взаємин у нашій державі.
Коли ми чуємо про булінг, зазвичай ідеться про підлітків,і часто профілактичні заходи чи соціально – психологічні впливи здійснюють на дітей. Хоча насправді діти – це лише віддзеркалення світу дорослих, а цькування – лише адаптована дитяча форма прояву агресії, яку вони спостерігають у дорослому житті.
Проблему цькування у школі визначають розривом між поколіннями. Природою цього можна визначити втрату монополії авторитету батьків, посилення цінностей індивідуалізму в суспільстві, який витісняє на другий план цінності сім’ї, та розвиток інформаційних технологій, що дає змогу дітям самостійно знаходити необхідну інформацію.
Рекомендації учням. «Як реагувати на цькування»
1.Пам’ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими батьками, не є нормою життя. Насилля – неприпустима річ у стосунках людей.
- У сім’ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.
- Пам’ятайте необхідні правила безпеки: зокрема, не варто тут таки кидатися на допомогу, коли тато б’є маму, особливо коли він з небезпечними предметами у руках; ваше завдання – якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі – на допомогу кличте дорослих, які краще знають як діяти за таких обставин.
- Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.
- Поділіться своїми проблемами з учителем, класним керівником, психологом,зверніться до поліції.
- Не вірте у погрози з боку кривдників.
- Ви маєте право висловлювати й обстоювати свою думку. Чітко й однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.
- Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують у спілкуванні з вами лайливі слова – це насильство.
- Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не має права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини – це карається законом. У Сімейному кодексі ( ст150, ч. 7) зазначено: « Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина може подати до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне.
- Навчіться розрізняти поняття добро і зло. Все, що принижує людську гідність, – зло; усе, що звеличує гідність людини, – добро.
Як можна визначити, що дитина зазнає цькування?
Діти часто мовчать про свої проблеми: бояться, що втручання дорослих загострить конфлікт, що дорослі не зрозуміють і не підтримають. Є кілька ознак, за якими можна запідозрити булінг:
- синці та подряпини, які дитина не може пояснити;
- брехня у відповідь на запитання, звідки взялися ушкодження: дитина не може вигадати пояснення, каже, що не пам’ятає, як з’явилися синці;
- часто «губляться» речі, зламано техніку, зникли прикраси, або одяг;
- дитина шукає привід не ходити до школи, прикидається хворою, у неї часто раптово починає боліти голова, або живіт;
- зміна харчової поведінки. Особливо потрібно звернути увагу на випадки, коли дитина не їсть у школі;
- нічні кошмари, безсоння;
- зіпсована успішність, втрата інтересу до занять;
- сварки зі старими друзями або самотність, низька самооцінка, постійна пригніченість;
- втечі з дому, само ушкодження та інші види деструктивної поведінки.
Як батькам підтримати дитину, яка зазнає булінгу?
Якщо цькування вже є, то це привід звернутися до психолога, причому розбиратися потрібно одразу всією сім’єю. Якщо дитина займає в родині позицію жертви, то і в школі буде те саме.
Покажіть,що ви завжди на боці дитини й готові допомагати їй долати труднощі до самого кінця, навіть якщо це буде непросто.
Жодних пропозицій перетерпіти складний період не повинно бути.
Намагайтеся знищити страх. Дитина боїться і кривдників, і вчителів, які можуть покарати її за порушення норм поведінки, якщо вона дасть відсіч або поскаржиться. Розкажіть, що її самоповага важливіша, ніж думка однокласників і вчителів.
Якщо дитині не вистачає можливостей для самоствердження в школі, знайдіть для неї такі можливості. Нехай вона покаже себе в хобі, спорті,додаткових заняттях. Потрібно прищепити їй упевненість. Для цього потрібне практичне підтвердження своєї значущості, тобто досягнення.
Яку профілактику булінгу можуть вдома запропонувати батьки своїй дитині?
Профілактика краще, ніж виправлення вже складної ситуації. Тому батькам потрібно вчити дитину правильно реагувати на агресію. Необхідно формувати різні корисні для виживання у конфлікті навички.
У психологічній літературі пропонують такі поради.
- Уміння ігнорувати дрібні провокації може звести нанівець спроби почати цькування. Для цього знадобляться витримка і холоднокровність, а вони швидко виховуються.
- Уміння правильно реагувати на критику, справедливу і несправедливу. « Ну так, я справді не такий сильний фізично, як ти», «На жаль, я не можу заборонити тобі думати, що я дурень», – такі відповіді більш ефективні та менш травматичні, ніж кидання з кулаками на кривдника.
- Уміння обрати найбільш людський спосіб прояву свого гніву. Завжди корисно сказати вголос про своє обурення або гнів.
- Уміння проявити співчуття до кривдника, тому що лише слабкий і нещасний може захотіти самоствердитися за рахунок іншого. Батькам важливо донести до дитини думку, що якщо хтось говорить про тебе погано, це не означає, що ти поганий,- це характеризує того, з кого виливається весь цей бруд.
Що конкретно можуть зробити батьки, щоб підвищити авторитет своєї дитини в колі однокласників?
Можна порадити батькам:
- навчити не боятися своїх однокласників, у яких теж є проблеми;
- налагодити контакти з учителями та однокласниками;
- брати участь у класних заходах, до яких залучаються і батьки;
- підвищувати самооцінку дитину;
- у випадках завищеної самооцінки дитини пояснювати їй, що це не потрібно демонструвати оточенню, що у будь – якої людини є і недоліки, і переваги;
- якщо дитина – жертва, то не миритися з долею жертви, а протидіяти цьому, залучаючи на свій бік друзів;
- не показувати своїх страху й слабкості перед булером, якщо такі відносини є, і замість сліз і прохань про помилування накидатися на своїх переслідувачів хоча б несподіваними запитаннями або ж спантеличити їх;
- не налаштовувати дитину проти її шкільних заходів, навіть якщо вони видаються вам непотрібними;
- вчити виконувати загальні вимоги для всіх дітей у класі.
Практичний психолог Ольга Назарова