Порушеннями мовлення називають будь-які відхилення від норми, які прийняті у певному мовному середовищі. У цьому вони перешкоджають спілкуванню, обмежуючи можливість соціальної адаптації. Найчастіше причиною формування таких порушень стають розлади психофізіологічного механізму мовлення, які потребують обов’язкової допомоги кваліфікованого спеціаліста.
Speech therapy concept. Child practicing sounds with a therapist. Tongue exercise. Speech disorder, delay. Banner, advertisement, landing. Flat vector illustration.
Згодом порушення вимови можуть вплинути на розвиток психіки людини. Логопеди використовують класифікацію порушень всіх видів мовлення, що формується, виходячи з причин та особливостей патології.
Види порушення усного мовлення
- Дисфонія. Це патологія, при якій мовлення повністю відсутнє або є сильно порушено через незворотні зміни у будові або функціонуванні голосового апарату. У цьому випадку голос може бути відсутнім або змінюється його тембр, сила та інші параметри. Порушення пов’язані з органічним чи функціональним ураженням голосового апарату. Вони можуть з’явитися у людини у віці.
- Брадилалія. Це уповільнення вимови патологічного характеру. Розвивається воно у ситуації, коли процес гальмування більш виражений, ніж збудження. У пацієнта мовлення стає занадто сповільненим та нечітким, він розтягує слова при вимові.
- Тахілалія. Дане порушення, навпаки, пов’язане із патологічним прискоренням мови. При цьому граматична, фонетична та лексична сторони залишаються незмінними. Якщо людина часто робить паузи чи затримки, патологію називають полтерном.
- Заїкання (логоневроз). Це патологія, при якій відбувається порушення ритму і темпу мовлення через судомне скорочення м’язів мовного апарату. Заїкання також ділять на функціональне та органічне. Найчастіше його розвиток пов’язують із критичними періодами у розвитку дитини.
- Діслалія. Дане порушення пов’язане з некоректною вимовою звуків на тлі нормального слуху та іннервації мовного апарату. Симптомом патології є спотворення звуків чи зміна їх послідовності. Причина розвитку – неправильне формування апарату артикуляції або порушення артикуляційних позицій внаслідок дефекту апарату артикуляції. Окрім цього, фахівці виділяють ще й психолінгвістичний аспект дислалії. Він пов’язаний із порушенням сприйняття звуків. Такий тип розладу може сформуватися у віці.
- Ринолалія. Це патологія, що супроводжується зміною тембру голосу через анатомічне пошкодження мовного апарату. У результаті відбувається резонанс, а мовлення виходить гугнявим, стає невиразним та монотонним. До ринолалії також відносять вроджене розщеплення піднебіння, у якому також спостерігається це порушення.
- Дизартрія. Пов’язана з мінімальною іннервацією мовного апарату чи ураженням центральної нервової системи. Дизартрія часто зустрічається у пацієнтів із ДЦП. У дорослому віці може виникнути при інфекційному ураженні мозку.
- Алалія. Патологія пов’язана з недостатнім розвитком або повною відсутністю мовлення. Причиною стає органічне ураження певних зон у головному мозку. Розлад формується ще на етапі внутрішньоутробного розвитку або у дитинстві. Такий дефект відносять до найскладніших, тому що мовна система не формується зовсім.
- Афазія. Порушення пов’язані з втратою можливості використовувати засоби мовлення. Причиною такого стану можуть стати інфекційне ураження нервової системи або перенесена ЧМТ.
Рекомендації для вчителів щодо інклюзивного навчання учнів з порушеннями мовлення.
- Учитель повинен забезпечити в класі толерантне ставлення до учнів з порушеннями мовлення.
- Необхідно встановити з учнями з вадами мовлення довірливі відносини.
- Важливою є тісна співпраця учителя з батьками дитини з порушеною функцією мовлення.
- Педагог, який працює в інклюзивному класі, бере безпосередню участь у комплексній корекційній роботі щодо усунення недоліків мовлення в дітей ( порушень звуковимови, лексико- граматичної будови, зв’язного мовлення).
- Учитель повинен постійно контролювати мовну діяльність ( мовні висловлювання в «контексті» діалогічного спілкування, монологічні висловлювання тощо) дітей і підлітків на навчальних і позанавчальних заняттях ( дотримання дітьми нормативної вимови, норм граматично правильного мовлення).
- Учням, які мають тяжкі порушення мовлення, варто пропонувати індивідуальні письмові роботи.
- Немовленнєві учні зі збереженим слухом, можуть виконувати різні інтерактивні вправи, показувати названі вчителем об’єкти.