Толерантність. Це слово сьогодні одне з найпопулярніших, найуживаніших у світі. У нашому суспільстві все частіше з’являється воно у лексиці державних, громадських, культурних діячів, журналістів – усіх тих, хто причетний до процесу демократичних перетворень. Воно як пароль, який свідчить про належність його носія до кола людей з сучасними поглядами на життя та між особистісні стосунки. Що ж означає слово „толерантність”? У перекладі українською – це терпимість (від латинського tolerantia – терпіння). Як зазначається в Декларації принципів толерантності, „Терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру і веде від культури війни до культури миру”. Це поняття визначається як повага, сприйняття та розуміння самовираження та самовиявлення людської особистості, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини; відмова від догматизму та абсолютизму, утвердження норм, закріплених у міжнародних документах з прав людини; визнання того, що кожен може дотримуватися своїх переконань і визнає це право за іншими, що люди, які відрізняються зовнішнім виглядом, становищем, мовою, станом здоров’я мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність.
Толерантність – це здатність до злагоди як окремої людини, так і суспільства, держави. У 1995 році на двадцять восьмій сесії Генеральної Конференції ЮНЕСКО її учасники прийняли „Декларацію принципів толерантності ” і проголосили 16 листопада Міжнародним Днем толерантності, який щорічно відзначається у країнах – членах цієї організації. Рух за толерантність набуває все більшого визнання та поширення у світі. Для України, як багатонаціональної держави з розмаїттям культур і релігій, питання терпимості, етичності, гуманістичного виховання стають чи не головним чинником внутрішньої стабільності країни.